Відмінності між версіями «Лозовий Юрій Іванович»
(→Наукова діяльність) |
(→Наукова діяльність) |
||
| Рядок 72: | Рядок 72: | ||
Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.</ref> | Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.</ref> | ||
| − | Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>Серед них:[[Файл: Лозовой_Ю.И.,_Хило_Е.Р..jpg|150px |83 КБ | thumb|rigth| Проектирование и возведение экспериментального тонкостенного покрытия промышленного здания из отходов сверхтонкого стального листа. Вестник Львовского | + | Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>Серед них:[[Файл: Лозовой_Ю.И.,_Хило_Е.Р..jpg|150px |83 КБ | thumb|rigth| Проектирование и возведение экспериментального тонкостенного покрытия промышленного здания из отходов сверхтонкого стального листа. Вестник Львовского политехнического института. 1967.]] «Построение объемлющих эпюр в неразрезных балках» (1937); «Расчет статических определимых балок» (1949); «Графический расчет неразрезанных балок по методу В. И. Лозового» (1951); «Тонкостенные железобетонные плиты с большими прогибами» (1953); «Практические указания и рекомендации по расчету статически неопределимых балок по методу Ю.И.Лозового» (1958); «Электротермический метод натяжения стержневой арматуры в напряженно армированных железобетонных конструкциях» (1958); «Аналитический расчет неразрезных балок» (1963); «Новые методы усиления строительных конструкций. Научный отчет по госбюджетной теме» (1964); «Усовершенствование электротермического метода напряжения арматуры» (1964); «Усиление железобетонных балок покрытия многопролетных промышленных зданий» (1965); «Новые практические методы расчета плоских рам высотных зданий» (1966); «Проектирование и возведение тонкостенного покрытия пром. зданий из отходов сверхтонкого стального листа» (1966); «Новый графический способ расчета неразрезных балок и плоских рам» (1969). |
Ю. Лозовий – один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій. | Ю. Лозовий – один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 18:36, 13 січня 2022
| Лозовий Юрій Іванович* | |
 Юрій Лозовий | |
| Ім'я при народженні | Юрій |
|---|---|
| Дата народження | 12 квітня 1907 р. |
| Місце народження | с. Тимофіївка Полтавської обл. |
| Помер | 1970 р. Москва |
| Громадянство | УРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | Харківського технологічного університет |
| Дата закінчення | 1930 р. |
| Спеціальність | інженер-конструктор |
| Галузь наукових інтересів | методики розробки та розрахунків інженерно-будівельних конструкцій |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Вчене звання | доцент |
| Державні нагороди | Ленінська премія, грамоти Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР |
Лозовий Юрій Іванович – науковець, фахівець у галузі будівництва
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 12 квітня 1907 р. у селі Тимофіївка, Красноградського району Полтавської області.[1] Після закінчення Харківської будівельної школи у 1926 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного інституту (нині – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).
Після закінчення університету, з 1930 р. – інженер-конструктор у будівельних установах Харкова.[2]
З 1932 р. – науковий співробітник Московського інституту будівництва.[1] Упродовж 1932–1938 рр. – викладач кафедри будівельної механіки Московського архітектурного інституту.[1] За сумісництвом – асистент і виконуючий обов’язки доцента (1933–1937) кафедри будівельної механіки Московського інженерно-будівельного інституту ім. Куйбишева (тепер – Московский государственный строительный университет). За сумісництвом – виконуючий обов’язки декана (1934–1941) інженерно-будівельного факультету Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ).[1]
Працював на спеціальному об’єкті для спеціальних задач оборонної промисловості Міністерства боєприпасів СРСР (1941–1946).[1]
У 1945 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дальнейшее развитие теории моментных фокусов и получение новых быстрейших методов расчета статически неопределимых конструкций» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.
У 1946 р. призначений старшим науковим співробітником Міністерства будівництва важкої індустрії.
З 1947 по 1951 р. – завідувач кафедри опору матеріалів і статики споруд Львівського політехнічного інституту. Упродовж 1951–1966 рр. – завідувач кафедри будівництва ЛПІ, за сумісництвом – декан інженерно-будівельного факультету (1947–1950). Професор кафедри будівельної механіки ЛПІ (1966–1968), виконувач обов’язків завідувача кафедри будівельної механіки Львівської політехніки (1968).[1]
Звільнений з ЛПІ 1968 р. у зв’язку з переходом на посаду завідувача кафедри споруд і конструкцій Московського геологорозвідувального інституту ім. С. Орджонікідзе (нині – Российский государственный геологоразведочный университет имени Серго Орджоникидзе.
За розробки оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури удостоєний (1961) удостоєний Ленінської премії. Нагороджений грамотами Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР (1967).[1]
Наукова діяльність
Напрям наукових досліджень – методики розробки та розрахунки інженерно-будівельних конструкцій, застосування їх на практиці для промислового і цивільного будівництва.
За участю і під керівництвом вченого споруждено Харківський університет, Будинок промисловості у Сверд¬ловську (нині Єкатеринбург), Новосибірський театр опери і балету, деякі споруди Волго-Донського каналу, ромбічні тонкостінні перекриття спортзалу та інших об'єктів Львівського політехнічного інституту, тонкостінні перекриття ангарів у Львові. Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.[3]
Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.[1]Серед них:
Ю. Лозовий – один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій.
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115.
- ↑ Енциклопедія сучасної України
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.
