Відмінності між версіями «Лозовий Юрій Іванович»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(Наукова діяльність)
 
(Не показані 42 проміжні версії цього користувача)
Рядок 31: Рядок 31:
 
| Науковий керівник            =
 
| Науковий керівник            =
 
| Дата присвоєння н_с          =
 
| Дата присвоєння н_с          =
| Вчене звання                  =професор    
+
| Вчене звання                  =доцент    
 
| Дата присвоєння в_з          =
 
| Дата присвоєння в_з          =
 
| Відомі учні                  =
 
| Відомі учні                  =
Рядок 38: Рядок 38:
 
| Поточне місце роботи          =
 
| Поточне місце роботи          =
 
| Почесні звання                =
 
| Почесні звання                =
| Державні нагороди            = <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо-->
+
| Державні нагороди            =Ленінська премія, грамоти Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР <!-- Ордени, медалі, іменна зброя тощо-->
 
| Підпис                        =
 
| Підпис                        =
 
| Сторінка на lp_edu_ua        =
 
| Сторінка на lp_edu_ua        =
Рядок 44: Рядок 44:
 
}}
 
}}
  
 
+
'''Юрій Іванович Лозовий''' – науковець, фахівець у галузі будівництва
'''Лозовий Юрій Іванович – науковець, фахівець у галузі будівництва'''
+
 
==Коротка біографія і професійна діяльність==
 
==Коротка біографія і професійна діяльність==
Народився 12 квітня 1907 р. у селі Тимофіївка, Красноградського району Полтавської області.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref> Після закінчення Харківської будівельної школи у 1926 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного університету ім. Леніна.
+
Народився 12 квітня 1907 р. у селі Тимофіївка, Красноградського району Полтавської області.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref> Після закінчення Харківської будівельної школи у 1926 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного інституту (нині – [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%C2%AB%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82%C2%BB Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»] (НТУ ХПІ).
  
 
Після закінчення університету, з 1930 р. – інженер-конструктор у будівельних установах Харкова.<ref>[https://esu.com.ua/search_articles.php?id=56273 Енциклопедія сучасної України ]</ref>
 
Після закінчення університету, з 1930 р. – інженер-конструктор у будівельних установах Харкова.<ref>[https://esu.com.ua/search_articles.php?id=56273 Енциклопедія сучасної України ]</ref>
  
З 1932 р. – науковий співробітник Московського інституту будівництва, Впродовж 1932–1938 рр. – викладач кафедри будівельної механіки Московського архітектурного інституту. За сумісництвом – асистент і виконуючий обов’язки доцента (1933–1937) кафедри будівельної механіки Московського інженерно-будівельного інституту ім. Куйбишева. За сумісництвом – виконуючий обов’язки декана (1934–1941) інженерно-будівельного факультету Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>  
+
З 1932 р. – науковий співробітник Московського інституту будівництва.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref> Упродовж 1932–1938 рр. – викладач кафедри будівельної механіки Московського архітектурного інституту.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref> За сумісництвом – асистент і виконуючий обов’язки доцента (1933–1937) кафедри будівельної механіки Московського інженерно-будівельного інституту ім. Куйбишева (тепер – [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Московский государственный строительный университет]). За сумісництвом – виконуючий обов’язки декана (1934–1941) інженерно-будівельного факультету Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>  
  
 
Працював на спеціальному об’єкті для спеціальних задач оборонної промисловості Міністерства боєприпасів СРСР (1941–1946).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>   
 
Працював на спеціальному об’єкті для спеціальних задач оборонної промисловості Міністерства боєприпасів СРСР (1941–1946).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>   
Рядок 57: Рядок 56:
 
У 1945 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дальнейшее развитие теории моментных фокусов и получение новых быстрейших методов расчета статически неопределимых конструкций» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.
 
У 1945 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дальнейшее развитие теории моментных фокусов и получение новых быстрейших методов расчета статически неопределимых конструкций» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.
  
У 1946 р. призначений старшим науковим співробітником Міністерства будівництва важкої індустрії.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.</ref>
+
У 1946 р. призначений старшим науковим співробітником Міністерства будівництва важкої індустрії.
 +
 
 +
З 1947 по 1951 р. – завідувач кафедри опору матеріалів і статики споруд [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. Упродовж 1951–1966 рр. – завідувач кафедри будівництва ЛПІ, за сумісництвом – декан інженерно-будівельного факультету (1947–1950).
 +
Професор кафедри будівельної механіки ЛПІ (1966–1968), виконувач обов’язків завідувача кафедри будівельної механіки Львівської політехніки (1968).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>
 +
Під його керівництвом захищено сім кандидатських дисертацій. 
 +
 
 +
Звільнений з ЛПІ 1968 р. у зв’язку з переходом на посаду завідувача кафедри споруд і конструкцій Московського геологорозвідувального інституту ім. С. Орджонікідзе (нині – [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE_%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B7%D0%B5 Российский государственный геологоразведочный университет имени Серго Орджоникидзе].
 +
 
 +
За розробки оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури удостоєний (1961) удостоєний Ленінської премії.  Нагороджений грамотами Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР (1967).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>
 +
 
 +
==Наукова діяльність==
 +
 
 +
Напрям наукових досліджень –  методики розробки та розрахунки інженерно-будівельних конструкцій, застосування їх на практиці для  промислового і цивільного будівництва.[[Файл: Лозовой_Ю.И..jpg|150px |83 КБ |thumb|left| Тонкостенные железобетонные плиты на упруго-подвижных опорах (плиты-мембраны). Научные записки Львовского политехнического института. 1954.]]
 +
 
 +
За участю і під керівництвом вченого споруждено Харківський університет, Будинок промисловості у Свердловську (нині Єкатеринбург), Новосибірський театр опери і балету, деякі споруди Волго-Донського каналу, ромбічні тонкостінні перекриття спортзалу та інших об'єктів Львівського політехнічного інституту, тонкостінні перекриття ангарів у Львові.
 +
Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.</ref>
 +
 
 +
Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref>Серед них:[[Файл: Scan_4.jpg|150px |83 КБ | thumb|rigth| Теорема о трех фокусах. Вестник Львовского политехнического института. 1965.]] «Построение объемлющих эпюр в неразрезных балках» (1937); «Расчет многопролетных статических определимых балок» (1949); «Расчет трехшарнирной арки» (1949); «Графический расчет неразрезанных балок по методу В. И. Лозового» (1951); «Тонкостенные железобетонные плиты с большими прогибами» (1953); «Практические указания и рекомендации по расчету статически неопределимых балок по методу Ю. И. Лозового» (1958); «Аналитический расчет неразрезных балок» (1963); «Новые методы усиления строительных конструкций. Научный отчет по госбюджетной теме» (1964); «Новые практические методы расчета плоских рам высотных зданий» (1966); «Проектирование и возведение тонкостенного покрытия пром. зданий  из отходов сверхтонкого стального листа» (1966); «Новый графический способ расчета неразрезных балок и плоских рам» (1969).
  
З 1947 по 1951 р. – завідувач кафедри опору матеріалів і статики споруд Львівського політехнічного інституту. Упродовж 1951–1966 рр. – завідувач кафедри будівництва ЛПІ, за сумісництвом – декан інженерно-будівельного факультету (1947–1950).
+
Ю. Лозовий один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій.
Професор кафедри будівельної механіки ЛПІ (1966–1968), виконувач обов’язків завідувача кафедри будівельної механіки Львівської політехніки (1968).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115. </ref> 
+
  
Звільнений з ЛПІ у зв’язку з переходом на посаду завідувача кафедри споруд і конструкцій Московського геологорозвідувального інституту ім. С. Орджонікідзе (1968).
+
==[[Бібліографія Юрія Лозового]]==
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 +
{{reflist}}
 +
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна

Поточна версія на 15:35, 4 лютого 2022

Лозовий Юрій Іванович*
Лозовий Юрий Иванович.jpg
Юрій Лозовий
Ім'я при народженні Юрій
Дата народження 12 квітня 1907 р.
Місце народження с. Тимофіївка Полтавської обл.
Помер 1970 р.
Москва
Громадянство УРСР
Національність українець
Alma mater Харківського технологічного університет
Дата закінчення 1930 р.
Спеціальність інженер-конструктор
Галузь наукових інтересів методики розробки та розрахунків інженерно-будівельних конструкцій
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Вчене звання доцент
Державні нагороди Ленінська премія, грамоти Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР

Юрій Іванович Лозовий – науковець, фахівець у галузі будівництва

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 12 квітня 1907 р. у селі Тимофіївка, Красноградського району Полтавської області.[1] Після закінчення Харківської будівельної школи у 1926 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного інституту (нині – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Після закінчення університету, з 1930 р. – інженер-конструктор у будівельних установах Харкова.[2]

З 1932 р. – науковий співробітник Московського інституту будівництва.[1] Упродовж 1932–1938 рр. – викладач кафедри будівельної механіки Московського архітектурного інституту.[1] За сумісництвом – асистент і виконуючий обов’язки доцента (1933–1937) кафедри будівельної механіки Московського інженерно-будівельного інституту ім. Куйбишева (тепер – Московский государственный строительный университет). За сумісництвом – виконуючий обов’язки декана (1934–1941) інженерно-будівельного факультету Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ).[1]

Працював на спеціальному об’єкті для спеціальних задач оборонної промисловості Міністерства боєприпасів СРСР (1941–1946).[1]

У 1945 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дальнейшее развитие теории моментных фокусов и получение новых быстрейших методов расчета статически неопределимых конструкций» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 1946 р. призначений старшим науковим співробітником Міністерства будівництва важкої індустрії.

З 1947 по 1951 р. – завідувач кафедри опору матеріалів і статики споруд Львівського політехнічного інституту. Упродовж 1951–1966 рр. – завідувач кафедри будівництва ЛПІ, за сумісництвом – декан інженерно-будівельного факультету (1947–1950). Професор кафедри будівельної механіки ЛПІ (1966–1968), виконувач обов’язків завідувача кафедри будівельної механіки Львівської політехніки (1968).[1] Під його керівництвом захищено сім кандидатських дисертацій.

Звільнений з ЛПІ 1968 р. у зв’язку з переходом на посаду завідувача кафедри споруд і конструкцій Московського геологорозвідувального інституту ім. С. Орджонікідзе (нині – Российский государственный геологоразведочный университет имени Серго Орджоникидзе.

За розробки оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури удостоєний (1961) удостоєний Ленінської премії. Нагороджений грамотами Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР (1967).[1]

Наукова діяльність

Напрям наукових досліджень – методики розробки та розрахунки інженерно-будівельних конструкцій, застосування їх на практиці для промислового і цивільного будівництва.
Тонкостенные железобетонные плиты на упруго-подвижных опорах (плиты-мембраны). Научные записки Львовского политехнического института. 1954.

За участю і під керівництвом вченого споруждено Харківський університет, Будинок промисловості у Свердловську (нині Єкатеринбург), Новосибірський театр опери і балету, деякі споруди Волго-Донського каналу, ромбічні тонкостінні перекриття спортзалу та інших об'єктів Львівського політехнічного інституту, тонкостінні перекриття ангарів у Львові. Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.[3]

Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.[1]Серед них:
Теорема о трех фокусах. Вестник Львовского политехнического института. 1965.
«Построение объемлющих эпюр в неразрезных балках» (1937); «Расчет многопролетных статических определимых балок» (1949); «Расчет трехшарнирной арки» (1949); «Графический расчет неразрезанных балок по методу В. И. Лозового» (1951); «Тонкостенные железобетонные плиты с большими прогибами» (1953); «Практические указания и рекомендации по расчету статически неопределимых балок по методу Ю. И. Лозового» (1958); «Аналитический расчет неразрезных балок» (1963); «Новые методы усиления строительных конструкций. Научный отчет по госбюджетной теме» (1964); «Новые практические методы расчета плоских рам высотных зданий» (1966); «Проектирование и возведение тонкостенного покрытия пром. зданий из отходов сверхтонкого стального листа» (1966); «Новый графический способ расчета неразрезных балок и плоских рам» (1969).

Ю. Лозовий – один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій.

Бібліографія Юрія Лозового

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115.
  2. Енциклопедія сучасної України
  3. Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.

(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна