Відмінності між версіями «Івасишин Орест Михайлович»
(Створена сторінка: {{Особа | Ім'я = Івасишин Орест михайлович | місце_проживання = м. Київ | чоловік = | Зображе...) |
м |
||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
1969 р. із відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «фізика металів» з присвоєнням кваліфікації інженера-металурга. Упродовж 1969–1972 років навчався в аспірантурі Інституту металофізики АН УРСР: виконував дослідження під керівництвом академіка НАН України В. Н. Гріднєва. Відтоді і понині вся наукова біографія Ореста Михайловича пов’язана з цим інститутом. Захистив кандидатську та докторську дисертації за спеціальністю «фізика твердого тіла». З 2003 року — академік Національної академії наук України. | 1969 р. із відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «фізика металів» з присвоєнням кваліфікації інженера-металурга. Упродовж 1969–1972 років навчався в аспірантурі Інституту металофізики АН УРСР: виконував дослідження під керівництвом академіка НАН України В. Н. Гріднєва. Відтоді і понині вся наукова біографія Ореста Михайловича пов’язана з цим інститутом. Захистив кандидатську та докторську дисертації за спеціальністю «фізика твердого тіла». З 2003 року — академік Національної академії наук України. | ||
| + | |||
| + | == Наукова діяльність == | ||
З 1989 р. О. М. Івасишин — завідувач відділу фізики міцності і пластичності негомогенних сплавів, від 1990 р. – заступник директора інституту з наукової роботи, з 2011 - директор інституту металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАН України. | З 1989 р. О. М. Івасишин — завідувач відділу фізики міцності і пластичності негомогенних сплавів, від 1990 р. – заступник директора інституту з наукової роботи, з 2011 - директор інституту металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАН України. | ||
Версія за 11:07, 16 липня 2013
| Івасишин Орест Михайлович | |
 | |
| Дата народження | 8 листопада 1946 року |
|---|---|
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Дата закінчення | 1969 |
| Спеціальність | Фізика металів |
| Галузь наукових інтересів | металофізика |
| Кваліфікаційний рівень | інженер-металург |
| Вчене звання | академік |
Івасишин Орест Михайлович (*8 листопада 1946, Івано-Франківщина) — український вчений у галузі фізики металів, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, директор Інститут металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України.
Біографічні відомості
Івасишин Орест Михайлович народився у 1946 р. на Івано-Франківщині.
1969 р. із відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «фізика металів» з присвоєнням кваліфікації інженера-металурга. Упродовж 1969–1972 років навчався в аспірантурі Інституту металофізики АН УРСР: виконував дослідження під керівництвом академіка НАН України В. Н. Гріднєва. Відтоді і понині вся наукова біографія Ореста Михайловича пов’язана з цим інститутом. Захистив кандидатську та докторську дисертації за спеціальністю «фізика твердого тіла». З 2003 року — академік Національної академії наук України.
Наукова діяльність
З 1989 р. О. М. Івасишин — завідувач відділу фізики міцності і пластичності негомогенних сплавів, від 1990 р. – заступник директора інституту з наукової роботи, з 2011 - директор інституту металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАН України.
Орест Михайлович Івасишин відомий у світі вчений у галузі фізичного матеріалознавства, автор близько 200 наукових праць, двох монографій, 19 винаходів і патентів. Його дослідження заклали підґрунтя нового наукового напряму – фізики високоміцних метастабільних структурних станів у негомогенних сплавах. Він показав можливість реалізації зворотних мартенситних перетворень у титанових сплавах, установив, що мартенситне перетворення й ізоморфний розпад зі зміною параметрів модульованої структури можуть забезпечити високу міцність цих сплавів. Очолюваний ним науковий колектив досяг найвищих у світі параметрів міцності титанових сплавів і розробив фізичні основи відповідних технологій.
За видатні наукові досягнення Орест Михайлович Івасишин удостоєний звань заслуженого діяча науки і техніки України (1998), двічі лауреата Державної премії України у галузі науки і техніки (1993, 2005), лауреата премії НАН України ім. К. Д. Синельникова, премій Президентів Академії наук України, Білорусі та Молдови.
