Відмінності між версіями «Медвідь Маркіян Васильович»
(→Наукова діяльність) |
(→Коротка біографія і професійна діяльність) |
||
| (Не показано 12 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
| Діти = | | Діти = | ||
| Відомі родичі = | | Відомі родичі = | ||
| − | | Громадянство = | + | | Громадянство =Україна |
| Національність =українець | | Національність =українець | ||
| Alma mater =Львівська політехніка | | Alma mater =Львівська політехніка | ||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
Народився 5 листопада 1911 р. в с. Товстоголови Зборівського повіту<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 341. </ref> Австро-Угорщини. | Народився 5 листопада 1911 р. в с. Товстоголови Зборівського повіту<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 341. </ref> Австро-Угорщини. | ||
| − | Після закінчення Золочівської гімназії, у 1929 р., вступив до Гірничої академії в м. Леобен (Австрія). Навчався на двох факультетах – гірничому та вимірювань. Щоб мати змогу оплачувати навчання – працював. У 1931 р., внаслідок економічної кризи, втратив роботу і був змушений залишити навчання. | + | Після закінчення Золочівської гімназії, у 1929 р., вступив до [https://www.bakalavratosvita.com/%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D0%B8/%D0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80/Montanuniversitaet-Leoben/ Гірничої академії в м. Леобен] (Австрія). Навчався на двох факультетах – гірничому та вимірювань. Щоб мати змогу оплачувати навчання – працював. У 1931 р., внаслідок економічної кризи, втратив роботу і був змушений залишити навчання. |
| − | Упродовж 1934–1939 рр. навчався у [[Львівська політехніка|Львівській політехніці]] на механічному факультеті за спеціальністю «Обробка металів». | + | Упродовж 1934–1939 рр. навчався у [[Львівська політехніка|Львівській політехніці]] на механічному факультеті за спеціальністю «Обробка металів». Після закінчення навчання став асистентом кафедри технології машинобудування. |
| − | Під час Другої світової війни був асистентом кафедри станків та інструментів (1942–1944) | + | Під час Другої світової війни був асистентом кафедри станків та інструментів (1942–1944) Технічних фахових курсів (назва Львівської політехніки під час німецької окупації Львова).<ref name="multiple"> Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 341. </ref> Упродовж 1941–1942 рр. – інженер-механік Львівського пивоварного заводу. |
У 1945 р. заарештований, засуджений військовим трибуналом (1946) на десять років трудових колоній за ст. 58 кримінального кодексу УРСР. У 1947 р., після перегляду справи Верховним судом СРСР, був звільнений, реабілітований і повернувся на попередню роботу.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 96–99.</ref> | У 1945 р. заарештований, засуджений військовим трибуналом (1946) на десять років трудових колоній за ст. 58 кримінального кодексу УРСР. У 1947 р., після перегляду справи Верховним судом СРСР, був звільнений, реабілітований і повернувся на попередню роботу.<ref>Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 96–99.</ref> | ||
| Рядок 79: | Рядок 79: | ||
Розробив загальний системний підхід до теорії технології машинобудування й автоматизації технологічних процесів, автоматичного завантаження технологічного обладнання, теорії та практики розрахунку автоматичних орієнтуючих завантажувальних пристроїв. | Розробив загальний системний підхід до теорії технології машинобудування й автоматизації технологічних процесів, автоматичного завантаження технологічного обладнання, теорії та практики розрахунку автоматичних орієнтуючих завантажувальних пристроїв. | ||
| − | Автор 8 монографій і понад 200 наукових праць загалом. Серед них: «Автомат для контроля пластин комбайновых цепей» (1954); «Автоматизация производства втулок втулочно-роликовых цепей» (1958); «Автоматические ориентирующие загрузочные устройства и механизмы» (1963); | + | Автор 8 монографій і понад 200 наукових праць загалом. Серед них: «Автомат для контроля пластин комбайновых цепей» (1954); «Автоматизация производства втулок втулочно-роликовых цепей» (1958); «Автоматические ориентирующие загрузочные устройства и механизмы» (1963);[[Файл: Scan_1.jpg|150px |83 КБ |thumb|rigth|республіканський міжвідомчий науково-технічний збірник «Автоматизация производственных процессов в машиностроении и приборостроении»]] «Автоматические ориентирующие устройства гидродинамического действия» (1970); «Автоматическое ориентирование деталей в условиях серийного производства» (1970); «Некорорые вопросы фрикционного образования» (1970); «Исследование и разработка универсальных контрольных огранов автоматических ориентирующих устройств» (1974); «Исследование факторов, влияющих на надежность контрольного органа автоматических ориентирующих устройств с программным управлением» (1974); «Пути повышения качества лакокрасочных покрытий машин и приборов» (1974); «Фотоэлектрический контрольный орган автоматических ориентирующих устройств с программным управлением» (1974); «Теоретичні основи технології машинобудування» (1976) – єдиний україномовний підручник в УРСР на той час у цій галузі. |
| − | Автор 50 свідоцтв на винаходи, зокрема: | + | Автор 50 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Прибор для измерения частоты поверхности» (1960); «Вибрационный бункер-питатель» (1961); «Загрузочно-транспортирующее устройство» (1971); «Муфта предельного момента».<ref>[https://i.moscow/patents/SU608021A1_19780525 Московский инновационный кластер]</ref> |
Упродовж 1965–1988 рр. – відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Автоматизация производственных процессов в машиностроении и приборостроении». | Упродовж 1965–1988 рр. – відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Автоматизация производственных процессов в машиностроении и приборостроении». | ||
| Рядок 88: | Рядок 88: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| + | {{reflist}} | ||
| + | (с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна | ||
Поточна версія на 17:19, 28 вересня 2022
| Медвідь Маркіян Васильович * | |
 Маркіян Медвідь | |
| Ім'я при народженні | Маркіян |
|---|---|
| Дата народження | 5 листопада 1911 р. |
| Місце народження | с. Товстоголови Зборівського повіту, Австро-Угорщина |
| Помер | 23 вересня 1992 р. |
| Поховання | с. Брюховичі |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівська політехніка |
| Дата закінчення | 1939 |
| Спеціальність | інженер-механік |
| Галузь наукових інтересів | автоматизація технологічних процесів у машинобудуванні та приладобудуванні |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1963 р. |
| Вчене звання | професор |
| Дата присвоєння в.з. | 1965 р. |
Маркіян Васильович Медвідь – український науковець, фахівець у галузі механіки
Зміст
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 5 листопада 1911 р. в с. Товстоголови Зборівського повіту[1] Австро-Угорщини.
Після закінчення Золочівської гімназії, у 1929 р., вступив до Гірничої академії в м. Леобен (Австрія). Навчався на двох факультетах – гірничому та вимірювань. Щоб мати змогу оплачувати навчання – працював. У 1931 р., внаслідок економічної кризи, втратив роботу і був змушений залишити навчання.
Упродовж 1934–1939 рр. навчався у Львівській політехніці на механічному факультеті за спеціальністю «Обробка металів». Після закінчення навчання став асистентом кафедри технології машинобудування.
Під час Другої світової війни був асистентом кафедри станків та інструментів (1942–1944) Технічних фахових курсів (назва Львівської політехніки під час німецької окупації Львова).[1] Упродовж 1941–1942 рр. – інженер-механік Львівського пивоварного заводу.
У 1945 р. заарештований, засуджений військовим трибуналом (1946) на десять років трудових колоній за ст. 58 кримінального кодексу УРСР. У 1947 р., після перегляду справи Верховним судом СРСР, був звільнений, реабілітований і повернувся на попередню роботу.[2]
У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію «Измерение чистоты поверхности электрическими профилометрами». З 1950 р. – заступник декана механічного факультету, доцент.[1]
Докторську дисертацію «Основы теории автоматических ориентирующих устройств» захистив у 1963 р. і отримав науковий ступінь доктора наук. У 1965 р. йому присвоєно вчене звання професора.[3]
У період 1965–1976 рр. – завідувач кафедри. За сумісництвом – старший науковий співробітник НДС-39 Львівського політехнічного інституту (1968).[1] З 1978 р. по 1986 р. – професор-косультант кафедри технології машинобудування, станків та інструментів.
Під його керівництвом 20 осіб захистили кандидатські дисертації. Звільнився з роботи у 1986 р.
Помер 23 вересня 1992 р. Похований у с. Брюховичі під Львовом.
Ушанування пам’яті
У 1992 р. Радою механіко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту встановлено п’ять стипендій ім. професора М. Медвідя. Згодом залишено одну стипендію.[4]
Наукова діяльність
Напрями наукових досліджень: автоматизація технологічних процесів механічної обробки та складання; автоматичні завантажувальні пристрої; металообробне обладнання.
Розробив загальний системний підхід до теорії технології машинобудування й автоматизації технологічних процесів, автоматичного завантаження технологічного обладнання, теорії та практики розрахунку автоматичних орієнтуючих завантажувальних пристроїв.
Автор 8 монографій і понад 200 наукових праць загалом. Серед них: «Автомат для контроля пластин комбайновых цепей» (1954); «Автоматизация производства втулок втулочно-роликовых цепей» (1958); «Автоматические ориентирующие загрузочные устройства и механизмы» (1963);
Автор 50 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Прибор для измерения частоты поверхности» (1960); «Вибрационный бункер-питатель» (1961); «Загрузочно-транспортирующее устройство» (1971); «Муфта предельного момента».[5]
Упродовж 1965–1988 рр. – відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Автоматизация производственных процессов в машиностроении и приборостроении».
Бібліографія Маркіяна Медвідя
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 341.
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 96–99.
- ↑ Енциклопедія сучасної України
- ↑ Шабайкович В. Наукова спадщина професора Медведя. Аудиторія. 2013. 31 жовт. – 6 листоп. (число 32). С. 9.
- ↑ Московский инновационный кластер
(с) Дану статтю підготувала завідувач сектора НТБ Войтович Ірина Остапівна
