Відмінності між версіями «Сітницький Юрій Іванович»
(→Коротка біографія і професійна діяльність) |
(→Коротка біографія і професійна діяльність) |
||
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
Народився 27 листопада 1912 р. у м. Львові. | Народився 27 листопада 1912 р. у м. Львові. | ||
| − | Після закінчення гімназії (1931–1939) навчався на механічному факультеті [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]. Отримав диплом інженера-механіка і зарахований лаборантом, згодом, – асистентом кафедри теплових вимірювань цього факультету. | + | Після закінчення гімназії (1931–1939) навчався на механічному факультеті [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]]. Отримав диплом інженера-механіка і зарахований лаборантом, згодом, – асистентом кафедри теплових вимірювань цього факультету.<ref name="multiple"> Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 117–119.</ref> |
Під час німецької окупації працював інженером Водоканалтресту і асистентом фахових технічних курсів, відкритих на базі [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. | Під час німецької окупації працював інженером Водоканалтресту і асистентом фахових технічних курсів, відкритих на базі [[Львівський політехнічний інститут|Львівського політехнічного інституту]]. | ||
| − | У 1944 р. призначений асистентом, потім – старшим викладачем кафедри електромеханічних приладів ЛПІ. Захистив кандидатську дисертацію і здобув вчений ступінь кандидата технічних наук (1952). Затверджений у вченому званні доцента (1954). | + | У 1944 р. призначений асистентом, потім – старшим викладачем кафедри електромеханічних приладів ЛПІ. Захистив кандидатську дисертацію і здобув вчений ступінь кандидата технічних наук (1952). Затверджений у вченому званні доцента (1954).<ref name="multiple"> Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 117–119.</ref> |
Упродовж 1958–1970 рр. – один і засновників і завідувач кафедри «Автоматизація виробничих процесів», згодом перейменованої у кафедру «Автоматизація теплових та хімічних процесів». | Упродовж 1958–1970 рр. – один і засновників і завідувач кафедри «Автоматизація виробничих процесів», згодом перейменованої у кафедру «Автоматизація теплових та хімічних процесів». | ||
Версія за 16:57, 9 червня 2022
| Сітницький Юрій Іванович * | |
 Юрій Сітницький | |
| Ім'я при народженні | Юрій |
|---|---|
| Дата народження | 27 листопада 1912 р. |
| Місце народження | Львів |
| Помер | 28 вересня 1992 р. Львів |
| Поховання | с. Брюховичі |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівська політехніка |
| Спеціальність | інженер-механік |
| Галузь наукових інтересів | підвищення точності вимірювання витрат методом змінного перпаду тисків, вимірювання температури, автоматизація хіміко-технологічних і теплоенергетичних процесів, опрацювання теорії автоматизованого керування процесами |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1952 р. |
| Вчене звання | доцент |
| Дата присвоєння в.з. | 1954 р. |
| Відомі учні | Є. Пістун, Л. Фабрі, В. Кос, Є. Ковела, А. Данельська |
Сітницький Юрій Іванович – український науковець, фахівець у галузі автоматизації хіміко-технологічних і теплоенергетичних процесів.
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 27 листопада 1912 р. у м. Львові.
Після закінчення гімназії (1931–1939) навчався на механічному факультеті Львівської політехніки. Отримав диплом інженера-механіка і зарахований лаборантом, згодом, – асистентом кафедри теплових вимірювань цього факультету.[1]
Під час німецької окупації працював інженером Водоканалтресту і асистентом фахових технічних курсів, відкритих на базі Львівського політехнічного інституту.
У 1944 р. призначений асистентом, потім – старшим викладачем кафедри електромеханічних приладів ЛПІ. Захистив кандидатську дисертацію і здобув вчений ступінь кандидата технічних наук (1952). Затверджений у вченому званні доцента (1954).[1]
Упродовж 1958–1970 рр. – один і засновників і завідувач кафедри «Автоматизація виробничих процесів», згодом перейменованої у кафедру «Автоматизація теплових та хімічних процесів». Під керівництвом Юрія Сітницького створені нові лабораторії (пневмоавтоматики, моделювання технологічних процесів на основі аналогових моделюючих машин), поповнена матеріально-технічна база кафедри.
Заснував відділ автоматизації виробничих процесів в Інституті машинознавства і автоматики АН УРСР, де працював за сумісництвом (1959–1961). У 1966 р. організував курси майстрів з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики в «Союзенергоремонттресті». Упродовж багатьох років був редактором журналу «Кит».
Під керівництвом вченого підготовлено і захищено 11 кандидатських дисертацій. Серед його учнів – Є. Пістун, Л. Фабрі, В. Кос, Є. Ковела, А. Данельська.
У 1983 р. вийшов на пенсію. Помер у Львові 28 вересня 1992 р. Похований на Брюховицькому цвинтарі.