Відмінності між версіями «Медвідь Маркіян Васильович»
(→Ушанування пам’яті) |
(→Ушанування пам’яті) |
||
| Рядок 71: | Рядок 71: | ||
===Ушанування пам’яті=== | ===Ушанування пам’яті=== | ||
| − | У 1992 р. Радою механіко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту встановлено п’ять стипендій ім. професора М. Медвідя. Згодом залишено одну стипендію. | + | У 1992 р. Радою механіко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту встановлено п’ять стипендій ім. професора М. Медвідя. Згодом залишено одну стипендію.<ref> Шабайкович В. Наукова спадщина професора Медведя. Аудиторія. 2013. 31 жовт. – 6 листоп. (число 32). С. 9.</ref> |
==Наукова діяльність== | ==Наукова діяльність== | ||
Версія за 19:08, 16 лютого 2022
| Медвідь Маркіян Васильович * | |
 Маркіян Медвідь | |
| Ім'я при народженні | Маркіян |
|---|---|
| Дата народження | 5 листопада 1911 р. |
| Місце народження | с. Товстоголови Зборівського повіту, Австро-Угорщина |
| Помер | 23 вересня 1992 р. |
| Поховання | с. Брюховичі |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівська політехніка |
| Дата закінчення | 1939 |
| Спеціальність | інженер-механік |
| Галузь наукових інтересів | автоматизація технологічних процесів у машинобудуванні та приладобудуванні |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Дата присвоєння н.с. | 1963 р. |
| Вчене звання | професор |
| Дата присвоєння в.з. | 1965 р. |
Маркіян Васильович Медвідь – український науковець, фахівець у галузі механіки
Зміст
Коротка біографія і професійна діяльність
Народився 5 листопада 1911 р. в с. Товстоголови Зборівського повіту[1] Австро-Угорщини.
Після закінчення Золочівської гімназії, у 1929 р., вступив до Гірничої академії в м. Леобен (Австрія). Навчався на двох факультетах – гірничому та вимірювань. Щоб мати змогу оплачувати навчання – працював. У 1931 р., внаслідок економічної кризи, втратив роботу і був змушений залишити навчання.
Упродовж 1934–1939 рр. навчався у Львівській політехніці на механічному факультеті за спеціальністю «Обробка металів». У 1939 р., після закінчення навчання, став асистентом кафедри технології машинобудування.
Під час Другої світової війни був асистентом кафедри станків та інструментів (1942–1944) Львівських технічних фахових курсів (назва Львівської політехніки під час німецької окупації Львова).[1] Упродовж 1941–1942 рр. – інженер-механік Львівського пивоварного заводу.
У 1945 р. заарештований, засуджений військовим трибуналом (1946) на десять років трудових колоній за ст. 58 кримінального кодексу УРСР. У 1947 р., після перегляду справи Верховним судом СРСР, був звільнений, реабілітований і повернувся на попередню роботу.[2]
У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію «Измерение чистоты поверхности электрическими профилометрами». З 1950 р. – заступник декана механічного факультету, доцент.[1]
Докторську дисертацію «Основы теории автоматических ориентирующих устройств» захистив у 1963 р. і отримав науковий ступінь доктора наук. У 1965 р. йому присвоєно вчене звання професора.[3]
У період 1965–1976 рр. – завідувач кафедри. За сумісництвом – старший науковий співробітник НДС-39 Львівського політехнічного інституту (1968).[1] З 1978 р. по 1986 р. – професор-косультант кафедри технології машинобудування, станків та інструментів.
Під його керівництвом 20 осіб захистили кандидатські дисертації. Звільнився з роботи у 1986 р.
Помер 23 вересня 1992 р. Похований у с. Брюховичі під Львовом.
Ушанування пам’яті
У 1992 р. Радою механіко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту встановлено п’ять стипендій ім. професора М. Медвідя. Згодом залишено одну стипендію.[4]
Наукова діяльність
Напрями наукових досліджень: автоматизація технологічних процесів механічної обробки та складання; автоматичні завантажувальні пристрої; металообробне обладнання.
Автор 8 монографій і понад 200 наукових праць загалом. Серед них: «К вопросу о математических зависимостях между некоторыми параметрами профиля обработанных поверхностей» (1949); «Автомат для контроля пластин комбайновых цепей» (1954); «Автоматизация производства втулок втулочно-роликовых цепей» (1958); «Автоматические ориентирующие загрузочные устройства и механизмы» (1963); «Теоретичні основи технології машинобудування» (1976) – єдиний україномовний підручник в УРСР на той час у цій галузі.
Автор 50 свідоцтв на винаходи, зокрема: «Вибрационный бункер-питатель» (1961); «Загрузочно-транспортирующее устройство» (1971).
Упродовж 1965–1988 рр. – відповідальний редактор республіканського міжвідомчого науково-технічного збірника «Автоматизация производственных процессов в машиностроении и приборостроении».
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 341.
- ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 96–99.
- ↑ Енциклопедія сучасної України
- ↑ Шабайкович В. Наукова спадщина професора Медведя. Аудиторія. 2013. 31 жовт. – 6 листоп. (число 32). С. 9.
