Відмінності між версіями «Лозовий Юрій Іванович»

Версія за 18:57, 23 грудня 2021

Лозовий Юрій Іванович*
Юрій Лозовий
Ім'я при народженні	Юрій
Дата народження	12 квітня 1907 р.
Місце народження	с. Тимофіївка Полтавської обл.
Помер	1970 р. Москва
Громадянство	УРСР
Національність	українець
Alma mater	Харківського технологічного університет
Дата закінчення	1930 р.
Спеціальність	інженер-конструктор
Галузь наукових інтересів	методики розробки та розрахунків інженерно-будівельних конструкцій
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Вчене звання	доцент
Державні нагороди	Ленінська премія, грамоти Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР

Лозовий Юрій Іванович – науковець, фахівець у галузі будівництва

Коротка біографія і професійна діяльність

Народився 12 квітня 1907 р. у селі Тимофіївка, Красноградського району Полтавської області.^[1] Після закінчення Харківської будівельної школи у 1926 р. вступив на інженерно-будівельний факультет Харківського технологічного інституту (нині – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ).

Після закінчення університету, з 1930 р. – інженер-конструктор у будівельних установах Харкова.^[2]

З 1932 р. – науковий співробітник Московського інституту будівництва^[1], Впродовж 1932–1938 рр. – викладач кафедри будівельної механіки Московського архітектурного інституту.^[1] За сумісництвом – асистент і виконуючий обов’язки доцента (1933–1937) кафедри будівельної механіки Московського інженерно-будівельного інституту ім. Куйбишева (тепер – Московский государственный строительный университет). За сумісництвом – виконуючий обов’язки декана (1934–1941) інженерно-будівельного факультету Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ).^[1]

Працював на спеціальному об’єкті для спеціальних задач оборонної промисловості Міністерства боєприпасів СРСР (1941–1946).^[1]

У 1945 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Дальнейшее развитие теории моментных фокусов и получение новых быстрейших методов расчета статически неопределимых конструкций» і здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 1946 р. призначений старшим науковим співробітником Міністерства будівництва важкої індустрії.

З 1947 по 1951 р. – завідувач кафедри опору матеріалів і статики споруд Львівського політехнічного інституту. Упродовж 1951–1966 рр. – завідувач кафедри будівництва ЛПІ, за сумісництвом – декан інженерно-будівельного факультету (1947–1950). Професор кафедри будівельної механіки ЛПІ (1966–1968), виконувач обов’язків завідувача кафедри будівельної механіки Львівської політехніки (1968).^[1]

Звільнений з ЛПІ 1968 р. у зв’язку з переходом на посаду завідувача кафедри споруд і конструкцій Московського геологорозвідувального інституту ім. С. Орджонікідзе (нині – Российский государственный геологоразведочный университет имени Серго Орджоникидзе.

За розробки оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури удостоєний (1961) удостоєний Ленінської премії. Нагороджений грамотами Міністра МВ ССО СРСР і Міністра МВ ССО УРСР (1967).^[1]

Наукова діяльність

Напрям наукових досліджень – методики розробки та розрахунки інженерно-будівельних конструкцій, застосування їх на практиці для промислового і цивільного будівництва.

За участю і під керівництвом вченого споруждено Харківський університет, Будинок промисловості у Сверд¬ловську (нині Єкатеринбург), Новосибірський театр опери і балету, деякі споруди Волго-Донського каналу, ромбічні тонкостінні перекриття спортзалу та інших об'єктів Львівського політехнічного інституту, тонкостінні перекриття ангарів у Львові. Загалом, виконав понад 100 оригінальних конструкцій і проектів, які впроваджені у виробництво.^[3]

Створив і опублікував нові графічні методи розрахунку статично невизначених конструкцій. Опублікував понад 80 наукових праць.^[1]Серед них: «Построение объемлющих эпюр в неразрезных балках» (1937); «Расчет статических определимых балок» (1949); «Графический расчет неразрезанных балок по методу В. И. Лозового» (1951); «Тонкостенные железобетонные плиты с большими прогибами» (1953); «Практические указания и рекомендации по расчету статически неопределимых балок по методу Ю.И.Лозового» (1958); «Электротермический метод натяжения стержневой арматуры в напряженно армированных железобетонных конструкциях» (1958); «Аналитический расчет неразрезных балок» (1963); «Новые методы усиления строительных конструкций. Научный отчет по госбюджетной теме» (1964); «Усовершенствование электротермического метода напряжения арматуры» (1964); «Усиление железобетонных балок покрытия многопролетных промышленных зданий» (1965); «Новые практические методы расчета плоских рам высотных зданий» (1966); «Проектирование и возведение тонкостенного покрытия пром. зданий из отходов сверхтонкого стального листа» (1966); «Новый графический способ расчета неразрезных балок и плоских рам» (1969).

Ю. Лозовий – один із розробників оптимальної технології електротермічного методу натягування арматури. Створив низку нових графічних методів розрахунку статично невизначених конструкцій. Його роботи стали предметом кандидатських і докторських дисертацій.

Примітки

1. ↑ ^{1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7} Архів Національного університету «Львівська політехніка». Відділ кадрів. Ф. Р-120. Спр. 115.
2. ↑ Енциклопедія сучасної України
3. ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» 1844–1994 : біогр. довід. Львів : Вид-во Держ. ун-ту «Львів політехніка», 1994. С. 83–86.