Відмінності між версіями «Роман Ґостковський»

Версія за 12:38, 14 червня 2020

Роман Ґостковський
Ім'я при народженні	Роман
Титул	барон
Gozdawa
Дата народження	2 вересня 1837 р.
Місце народження	Тшицеж, біля Сєдльце, Австрійська імперія
Помер	27 березня 1912 р. Львів
Поховання	Личаківське кладовище, Львів
Батько	Базилій Ґостковський
Матір	Юліанна Броновецька
Відомі родичі	дочка - Софія Анна Морачевська
Дружина	Ванда (дівоче - Дилевська)
Громадянство	Австрійська імперія, Австро-Угорщина
Національність	поляк
Alma mater	Віденський технічний університет
Дата закінчення	1858 р.
Спеціальність	інженер-залізничник
Галузь наукових інтересів	залізничний транспорт, повітроплавання
Кваліфікаційний рівень	приват-доцент
Дата присвоєння н.с.	габілітація, 1872
Вчене звання	професор
Дата присвоєння в.з.	1890
Відомі учні	Кароль Скібінський,Кароль Вонторек, Казімєж Зіпсер
Відомий у зв’язку з	ректор Вищої політехнічної школи 1897-1898 рр., перший в Австро-Угорщині почав викладати теорію залізничного руху
Почесні звання	Почесний член Політехнічного товариства у Львові

Роман Ґостковський (Roman Gostkowski) – видатний інженер у галузі залізничного транспорту, автор численних статей і монографій, професор, ректор у 1897-1898 роках Вищої політехнічної школи, перший голова Політехнічного товариства у Львові.

Коротка біографія і професійна діяльність

Роман Ґостковський народився 2 вересня 1837 року у с. Тшицеж біля Седльця (тепер Польща). Закінчив реальну школу та Цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні. У 1858 році отримав диплом інженера.

У 1860–1865 роках працює у службах залізничного сполучення німецьких провінцій, у 1865–1872 – на залізниці Львів-Чернівці-Ясси. У 1872–1884 роках – інспектор залізниць ерцгерцога Альбрехта. У 1872 році габілітувався у Технічній академії і отримав звання приват-доцента. Належав до групи інженерів, які у 1877 р. ініціювали створення у Львові Товариства дипломованих техніків (від 1878 – Політехнічного товариства у Львові), був його першим головою і обіймав цю посаду до 1885 року і протягом 1893–1895 рр. Протягом 1884–1890 рр. перебував у Відні – обіймав посаду керівника технічного відділу в генеральній дирекції державних залізниць. У 1890–1908 роках – очолює кафедру залізничого руху професор Політехніки [1]. Першим в Австрії почав викладати предмет «Теорія залізничного руху». У 1897-1898 роках був обраний ректором Вищої політехнічної школи Від часу створення у 1877 році до 1884, i протягом 1893-1895 рр. був головою Політехнічного товариства у Львові, де виголосив 43 доповіді. У 1884 р. Політехнічне товариство заснувало конкурсний Фонд його імені, а в 1888 році надало йому титул почесного члена. Був членом міської ради Львова, членом патентного суду. Вийшов на пенсію у 1908 р., мешкав у Львові у власному будинку на вулиці Короленка, 5 (кол. вул. Францисканська). Помер 27 березня 1912 р. у Львові, похований на Личаківському кладовищі.

Дочка – Софія Анна Морачевська , польська громадсько-політична діячка.

Наукова діяльність

Роман Ґостковський – автор понад 60 оригінальних публікацій, які виходили польською, німецькою, чеською, російською мовами. Головним напрямком його наукової діяльності була теорія залізничного руху, відображена в основній праці у двох томах «Теорія залізничного руху: практичне застосування» / «Teoria ruchu kolejowego zastosowana do praktyki» (1883) та експлуатація залізничного транспорту: «Хвороба державної залізниці в Австрії» / «Choroba kolei państwowych w Austryi» (1901), «Віденський локальний рух на цісарсько-королівській Австрійській державній залізниці» / «Der Wiener Localverkehr auf den k. k. österr. Staatsbahnen» (1898), «Як у Галичині запровадили залізничні колії / «Jak Galicya przyszła do kolei żelaznych» (1899). Почав одним із перших в Австро-Угорщині досліджувати питання використання електричної енергії на залізничному транспорті: Про це свідчать такі статті, як: «Використання електричної тяги на залізницях» / «Elektricität als Betriebskraft auf Eisenbahnen» (1884), «Використання електроенергії при перевезеннях на залізниці» / «Elektryczność w zastosowaniu do przewozu na kolejach źelaznych» (1886), «Опалення залізничних вагонів за допомогою електрики» / «Beheizung der Eisenbahnwagen mittelst Elektricität» (1887), «Опалення та освітлення залізничних вагонів» / «Beheizung und Beleuchtung der Eisenbahnwagen» (1898). Його статті неодноразово друкувались в журналі «Czasopismo Techniczne», австрійських фахових виданнях: «Щотижневик австрійського об’єднання інженерів та архітекторів» («Wochenschrift des österr. Ingenier- und Architekten-Vereines»), «Журнал про залізниці та пароплавство» («Zeitschrift für Eisenbahnen und Dampfschiffahrt»). Протягом життя Роман Ґостковський захоплювався проблемами повітроплавання. В 1894 р. на III З’їзді техніків він виступив з доповіддю «Механіка польоту» / «Mechanika lotu». Свої наукові погляди він виклав у статтях, надрукованих у різних періодичних виданнях: у «Журналі аеронавігації та фізики атмосфери» / «Zeitschrift für Luftschiffahrt und Physik der Atmosphäre» – «Помилкове вчення про хвилеподібний політ» / «Die Irrlehre von Wellenfluge» (1899), в якій він розглядає рух повітряних хвиль та політ дирижабля; у «Gazeta Narodowa» друкується стаття «Загадка польоту» / «Zagadka lotu» (1892). У своїх дослідженнях він цікавився проблемами та питаннями розвитку аграрної сфери. Про це свідчать статті: «Землеробство» / «Praca na roli» (1896), «Електроенергія у рільництві» / «Elektryczność na roli» (1897).

Популяризаторська діяльність

7 жовтня 1877 р. Ґостковський вперше в Австро-Угорщині виголосив публічну лекцію про телефонний зв’язок, яку супроводжувала демонстрація з’єднання між Головним корпусом Політехніки і Хімічним корпусом, в якому перебував Бруно Абданк Абаканович. 29 квітня 1889 р. Ґостковський виголосив промову на першому в Європі «Телефонному концерті», який Політехнічне товариство організувало з доброчинною метою. Захід відбувався у готелі «Жорж», де засобами телефонного зв’язку між Львовом та Жовквою передавали музику . Брав участь у проекті освітлення електроенергією замість гасових ламп будівлі Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка). Про що написав у журналі «Czasopismo Techniczne» «Про освітлення в новій будівлі Галицького сейму у Львові» / «O oświetleniu sali poselskiej w nowym gmachu sejmowym we Lwowie» (1881). Практичну частину проекту втілив в життя інженер Францішек Рихновський.

Друкована спадщина

Після смерті Романа Ґостковського бібліотека Вищої політехнічної школи отримала у дар від його дружини Ванди колекцію видань, що налічувала 1340 примірників книжок та журналів різноманітної тематики: математики, фізики, астрономії, механіки. Сьогодні у фонді книгозбірні Львівської політехніки зберігається 1132 примірники із цього зібрання, а також – 24 його друковані праці.

Бібліографія

Ушанування пам’яті

У 1990 році його ім’ям названо Об’єднання професійних шкіл залізничного транспорту в Лазах (Сілезьке воєводство, Польща) .

Примітки